Окупована, але нескорена: освіта в окупованих містах

11
Робота Софії Красулі

Як дослідники, маємо керуватися достовірною інформацією. Для Української асоціації дослідників освіти такою інформацією є свідчення наших членів – тих освітян, які зараз перебувають на тимчасово окупованих територіях, зокрема, в Мелітополі та Херсоні.

Російські окупанти хочуть використати школи для двох головних цілей. По-перше, відновивши навчання і зібравши дітей у школах, вони можуть отримати можливість маніпулювати місцевими жителями. Вони можуть тримати дітей у заручниках, вивезти їх на територію росії,   або використовувати як живий щит при необхідності. По-друге, навчання за нав’язаною росією програмою і цінностями у довготривалій перспективі може зробити їх такими ж безпринципними жертвами пропаганди, як значна частина російської молоді.     

З метою відновлення уроків незаконна мелітопольська «меркиня» намагалася зібрати директорів шкіл, а коли це не вдалося, вони зазнали репресій.  Деяких директорів шкіл озброєні окупанти відвідували дома і погрожували їм і членам родин. Чотирьох директорок шкіл викрали, тримали в гаражі, а потім вивезли за місто і там залишили, на щастя, живими. Незважаючи на це, вони усі написали заяви на звільнення і завадили відновленню небезпечного для дітей та їхніх батьків навчального процесу.  Подібна ситуація склалася і в Херсоні, куди з’їхалися мешканці зруйнованих навколишніх населених пунктів. Частина шкіл проводить навчання онлайн, проте швидкість Інтернету не завжди дає змогу це зробити.

Також відомо, що у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького відновили онлайн-навчання, працюють за українськими програмами та готують списки на українські дипломи. В гуртожитку залишилися студенти-сироти та студенти з Донецької області, які опинилися у складній ситуації. Незважаючи на загальну складну гуманітарну ситуацію в Мелітополі, викладачі в силу своїх можливостей всіляко допомагають студентам – не лише навчаючи їх, а й підтримуючи психологічно і забезпечуючи харчуванням.

Загалом ситуація складна – навіть натяк на підтримку України   може коштувати людині позбавлення здоров’я або життя.

Чому освітяни? Всі ми бачимо, що може зробити пропаганда з населенням, а освіта може бути як засобом гуманного виховання дітей та молоді, так і найпотужнішим каналом «промивання мізків» і маніпулювання населенням. Фотографії Z-«героїв» на стінах російських шкіл – це переконливий приклад цього. Покоління, які виросли і ще виростуть, поклоняючись жорстоким убивцям і пишаючись звірствами своєї вітчизни на території іншої держави, не можуть адекватно сприймати дійсність. Перевернутий пропагандою світогляд не приймає ідеалів правди, миру і демократії, а відтак – носії цього світогляду робитимуть усе, щоб їх знищити.  

А як можна позбутися ідеалів правди, миру і демократії? Достатньо зробити так, щоб школа несла брехню, виправдання військових дій і тотальний авторитаризм. Саме цього й очікують від учителів та адміністрації шкіл. А якщо вони не зламаються під тиском репресій, їх захочуть позбутися (фізично знищити або насильно перемістити в депресивні регіони росії) і замінити на тих, хто вміє добре доносити ці «антиідеали». 

Хоча впевнені, що те, як повелися освітяни в окупації, доводить, що вони не зламаються. Щиро віримо, що тих носіїв «антиідеалів» не підпустять і близько до українських дітей, які генетично увібрали в себе прагнення правди, миру і демократії.

Інформація частково використана в руманських виданнях, з якими можна ознайомитися за покликаннями:

Libertatea

Scoala9